Каролю -Емілю Францозу - 165

   Мабуть, небагато знайдеться в Чорткові людей, які б знали, що видатний австрійський пись­менник Карл-Еміль Францоз, народився і провів свої дитячі роки в нашому місті.

А ось у жовтні сповниться (165 років з дня його народження. Відзначалася ця людина га­рячими симпатіями до нашого народу. Очевидно, це було зу­мовлено тим, що він народився і виріс на українській землі  і не поривав з нею зв'язків до кінця свого життя. До того ж, він один з перших широко й повно познайомив європейсько­го читача з творчістю нашого геніального поета Тараса Шев­ченка. Першою його роботою про Великого Кобзаря був на­рис «Українці та їхній співець». Розкриваючи органічну Шевченкову народність, його яс­краву національну самобутність, Францоз водночас одним із перших на Заході наголошувала, що це «поет для всього цивілізованого людства, котрий  і як співець політичних свобод, і як поет кохання, і епік, і як майстер надзвичайно худож­нього змалювання соціальних картин завжди залишається на рівні генія. 

     Кароль-Еміль Францоз народився 25 жовтня 1848 р. в м. Чорткові, в сім’ї  лікаря. Він був останньою дитиною в сім’, її улюбленцем і виховувався в дусі просвітництва, німцем іудейської віри. Першою вчителькою була няня Марія, яка навчила його української і польської мов, ознайомлювала з украї­нськими піснями, казками, легендами і прислів’ями, що мали неабиякий вплив на майбутню письменницьку діяльність. Батьки найняли для нього приватного вчителя Генріха Вільда, який вчив свого юного учня не лише пи­сати, читати і рахувати, а й водночас прищеплював любов до свободи і ненависть до гнобителів. Після смерті вчителя К.-Е. Францоз вступив у школу римо-католицького монастиря Домініканів у Чорткові.

     Після смерті батька (1859 р.) мати відвезла Кароля-Еміля в Чернівці, на навчання до німецької гімназії. Вже з 14-річного віку хлопець самостійно заробляв на своє утримання репетиторством та гонорарами за опубліковані новели, статті, рецензії на книги у газетах і журналах.

     У серпні 1867 р. він склав випускні іспити в гімназії і вступив на прав­ничий факультет Віденського університету. Згодом навчався у Грацькому університеті. У 1872 р. закінчив уні­верситет, але до виконання юридичної практики не приступав, бо поринув у журналістику і став вільним письменником. У 1874 - 1876 рр. був журналіс­том в Європі та на Сході.

   Його перші новели з’явилися друком у 1873 р. в журналі «Нова вільна преса», інших журналах і газетах, а згодом були надруковані в першому та другому томах його книги       «З Напів-Азії» (1876) та «Євреї з Барнова» (так у книзі назвав автор родинне місто Чортків).

    До найвидатніших творів пи­сьменника належать роман «За правду», повість «Німий», опо­відання  Повстання у Воловцях», а також романи «Юдіт Трахтенберг», «Блазень» та інші.

   Помер,  Францоз 26 січня 1904 року в розквіті творчих сил і похований у Берліні, на Цвинтарі Вайсензее.  Пам'ять про видатного сина австрійсько­го народу вічно жива в нього на батьківщині і в більшості країн Європи.