Патріот, поет, письменник, правозахисник, громадський
діяч, лауреат Національної премії ім. Т.Шевченка, орденоносець... І все це про
нашого земляка з Чортківщини, почесного громадянина м. Тернополя Степана
Євстахійовича Сапеляка. 26 березня йому могло б виповнитись 65 років. Та життя
обірвалося ще у 60.
Степан
Євстахійович Сапеляк (*26
березня 1951, за паспортними даними — 1952,
село Росохач Чортківського району Тернопільської
області — †1 лютого 2012) український поет, прозаїк, публіцист, літературознавець, правозахисник,
громадський діяч. Учасник «росохацької групи». ЧленНаціональної спілки
письменників України (1991),міжнародного ПЕН-клубу (1992), Української Гельсінської
спілки (1987).
Народився
в селі Росохач неподалік Чорткова південніше на Тернопільщині. Одними з перших
книг Степана були «Коли ще звірі говорили» та «Лис
Микита» Івана Франка. Батько був родом
з Перемишля (нині Польща) — український лемко, вірний
греко-католик, муляр і рільник. Мати — Ганна була родом з Тернопільщини,
разом із своєю матір’ю Анастасією співали у хорі у Церкві святого Миколая.
Навчався
у середній освітній та музичній спеціальній школах за класом духових
інструментів у м. Заліщиках (у Росохачі була лише восьмирічна школа),
які закінчив в 1969 році.
Навчався
на філологічному факультеті Львівського університету у
1969–1973 рр. 1972 року Сапеляк надіслав до видавництва збірку
поезій, яку один із рецензентів охарактеризував як «націоналістичну».
17
листопада 1973 році був виключений з комсомолу, а згодом і
з ВНЗ. З лютого 1973 року перебуває під слідством в
Тернопільському КҐБ, як учасник молодіжної підпільної групи, яка у ніч 22
січня 1973 р. на честь 50-річниці Акту
Злуки УНР і ЗУНР в м. Чорткові вивісили
жовто-блакитні прапори й розклеїли летючки із протестом й закликом: «звільнити політв’язнів із радянських тюрем
й концтаборів..». Слідчими органами КҐБ йому було інкриміновано
«написання й виготовлення» віршів тенденційно націоналістичних, що опорочують
своїм змістом радянський та суспільно-політичний лад Союзу РСР”, віршів
антирадянського «наклепницького» змісту з метою «підриву й повалення
суспільно-політичного ладу в СРСР та відриву Радянської України від Союзу..», а
також звинувачення у так званій «антирадянській агітації та пропаганді».
19
лютого 1973 року заарештований та 24
вересня 1973 засуджений Тернопільським обласним судом за частиною 1
ст. 62 КК УРСР («Антирадянська агітація і пропаганда») та ст. 64
(«Організаційна діяльність та участь в антирадянській організації») до 5 років
позбавлення волі та 3 років заслання. В 1983 році «під гласним наглядом» КҐБ був
поселений у селі Безлюдівка (Хорошево) на
Харківщині. 1984 р. За книгу віршів «День молодого листя» був
прийнятий до Міжнародного Пен-клубу (згодом один із засновників українського відділення
ПЕН).
Степан
Сапеляк так згадує про цей період свого життя:
“…Це мої найплідніші й
золоті просвітки творчости. І це мої болісні і найтрудніші роки життя. Роки
«над прірвою» і роки під високою зорею. Де єдиний вихід – оживляти й виробляти
власну чесну думку, відстоювати поняття свободи та християнських цінностей у
житті й мистецтвах. І щасливий був я, бо вчителя мав за всіх обставин мого
артизму, звитяжця й поета – Ігоря Калинця…”
У 1991 році реабілітований Генеральною
Прокуратурою України «за відсутністю складу злочину». Того ж року
прийнятий до Спілки письменників України
Від 1993 р. працює заступником головного
редактора відродженого часопису «Основа» (редактор В.
Ілля, Київ).1993 р. Комітетом з державних премій України поету
Степану Сапеляку за збірку поезій «Тривалий рваний зойк» присуджено Національну
премію України імені Тараса Шевченка в галузі літератури і мистецтва,
публіцистики і журналістики за вагомий внесок у розвиток
культури У 1994 році присуджено Всеукраїнську літературно-мистецьку
премію ім. Левка та Богдана Лепкого за книгу «Журбопис» та публікації в журналі
«Тернопіль».
У 2001 р. — нагороджений Міжнародною
медаллю «В’язень сумління» Міжнародного фонду
«Смолоскип». 2003 р. — присуджено Міжнародною Лігою українських
меценатів та редколегією журналу «Київ» — літературно-мистецьку премію
України ім. В. Свідзінського.
2005 р. Указом Президента України нагороджений
орденом «За заслуги ІІІ ступеня». 2006 р. президентом Міжнародного
Комітету «Amnesty International» на честь 25-річчя заснування УГГ та
«Radio Free Europe / Radio Liberty» нагороджений медаллю «В’язень
сумління». 2007 р. Обраний Асамблеєю лауреатів Національних премій
України ім. Д Т. Г. Шевченка — співголовою Оргкомітету Академії
Шевченківських лауреатів (аналог Гонкурівської академії). 2009 р. За
книгу «Хроніки дисидентські від головосіку» (видання друге, доповнене. 2007.
Видавництво «Майдан») нагороджений Першою премією та дипломом фонду
Волиняків-Швабінських Українського Вільного Університету (Нью-Йорк, США).
18 листопада 2009 р. за визначний особистий
внесок у відстоювання національної ідеї, становлення і розвиток Української
незалежної держави та активну політичну і громадську діяльність постановою
Президента України Сапеляк С. Є., письменник, голова Харківської філії Української
гельсінської спілки нагороджений відзнакою Президента України — Хрестом
Івана Мазепи
В цей же час був нагороджений почесною подякою «За
особистий внесок у боротьбу за незалежність України, відстоювання ідеалів
свободи» Президента України, почесною грамотою-подякою Верховної Ради України,
низкою відзнак громадських, політичних та релігійних організацій. 25 листопада
2003 року О. Омельченком був нагороджений почесною грамотою-подякою
Київського міського голови та нагрудним знаком № 3956.
30 березня 2010 у рамках традиційного
щорічного конкурсу «Харків’янин року» Харківським Інститутом
рейтингових досліджень був номінований почесним званням «Харків’янин 2009
року» в III номінації «Діячі науки, культури, мистецтва».
У Степана Сапеляка було три дружини та троє дітей.
Один з них ще учень, другий нещодавно одружився. Донька вчиться у консерваторії
у Москві. Мати Галина мешкає у Тернопільській області.
Помер 1 лютого 2012 р. у м.Харків.
За попередньою інформацією, причиною передчасної смерті став інсульт.
До ювілею письменника у центральній бібліотеці
облаштовано книжкову виставку, яка знайомить із життєвими перипетіями та творчим
шляхом Степана Сапеляка. Життя нашого земляка - це гідний приклад наслідування,
зокрема для нашої молоді.
Запрошуємо до знайомства з матеріалами виставки всіх
поціновувачів Сапелякового слова.
Немає коментарів:
Дописати коментар