ОЛЕКСА ВОЛЯНСЬКИЙ: СИН ПОДІЛЛЯ І КАРПАТ

       До імен, що про них громадськість України знає мало, а повинна знати незрівнянно більше, належить, безперечно, священик Олекса Волинський – відомий вузькому колу фахівців-франкознавців як парох Криворівні, що завершив свій земний шлях у Соколівці біля Косова, де й похований поруч з своїми рідними, але про це, на жаль, знають одиниці…

         

ВОЛЯ́НСЬКИЙ Олекса Миколайович   народився 07. 10. 1862, с. Звиняч, нині Чортківського  р-ну Тернопільської  обл.  помер  02. 03. 1947, с. Соколівка, нині Косівського р-ну Івано-Франківської обл.  – церковний та культурно-освітній діяч, етнограф. Член НТШ (1905). Закінчив Львівську духовну семінарію. Священик у містечку Товсте (нині смт Заліщицького р-ну Тернопільської обл.). 1893– 1923 – священик у с. Криворівня (нині Верховинського р-ну Івано-Франківської обл.). Від 1923 – пастир у с. Соколівка. Діяльний член читальні т-ва «Просвіта» у Криворівні, деякий час був її головою. Допомагав В. Шухевичу матеріалами до книжки про Гуцульщину. Автор статті «До теперішнього становища руського духовенства» // «Нива», 1909, № 5.

  У нього бували І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський, О. Кобилянська, Г. Хоткевич, Олександр Олесь, Марко Черемшина, В. Гнатюк, Є. Тимченко, І. Труш, І. Крип’якевич та ін. Листувався з І. Франком,  В. Гнатюком та М. Коцюбинським.  Залишив спогади про І. Франка (вперше надруковано 1927 у Львові у книжці «Спомини про Івана Франка» // «Б-ка Нового часу», 1927, № 7;  пізніше – у збірнику «Іван Франко у спогадах сучасників», Л., 1956), та    М. Коцюбинського («Спогади про Михайла Коцюбинського», К., 1962). Листи Волянського до В. Гнатюка зберігаються у ЛНБ. Мав багату бібліотеку й архів, однак під час 1-ї світ. війни російські офіцери все спалили.