Невтомний ратай

               Із чорноземного Поділля прийшов у рідну літературу талановитий поет і прозаїк, визначний громадсько-культурний діяч і педагог Богдан Лепкий.

     Богдан  Лепкий народився 9 листопада 1872 року на хуторі Кривенькім, на Тернопільщині, в сім’ї священика. З шести років жив у Бережанах, у діда священика. Основи шкільної науки Б. Лепкому викладав домашній учитель. З 1878 р. навчався (відразу з другого класу) в «нормальній школі» з польською мовою навчання у Бережанах. Після закінчення школи вступив у 1883 р. до Бережанської класичної гімназії з польською мовою навчання. Після закінчення гімназії у 1891 вступив до Віденської Академії мистецтв, щоб здобути малярську освіту, але згодом, через три місяці переводиться на філософський факультет. Туга за Батьківщиною спонукала Лепкого перейти до Львівського університету, де він поринув в українську культурну стихію. 1892 — 1895 навчався у Львівському університеті, по закінченні якого працює вчителем-суплентом в Бережанській гімназії (1895— 1899)

Тут з’явилися перші оповідання: «Дідусь», «Нездала п’ятка», «Над ставом», «Гусій» та ін.  Перша світова війна застала сім’ю Лепких у Кракові. Восени 1915 р. Б. Лепкий був мобілізований до австрійського війська. Завдяки сприянню друзів не був відправлений у діючу армію, а виїхав у Німеччину для освітньо-культурної роботи. Тут з листопада 1915 р. мешкав у м. Раштат біля Бадена, працював на просвітницькій роботі в таборах для військовополонених солдатів царської армії, спочатку в Фрайштаті, а потім у Раштаті  (викладав історію літератури).. Влітку 1917р. відвідав Львів, Бережани, могилу батька о. С. Лепкого в селі Жуків, побачився з рідним братом, січовим стрільцем Левом Лепким. Наприкінці 1925 р. Лепкий повернувся до Кракова і знову працював в університеті, де його іменовано доцентом, керівником кафедри української літератури, пізніше — професором Ягелонського університету (1932). Друга світова війна розпочалася, коли Б. Лепкий зі своєю сім’єю перебував на відпочинку у Черче. 23 вересня 1939 року вони повернулися до Кракова . Останні роки життя були найтяжчі,  Лепкий залишився без роботи, без пенсії, що спричинило матеріальну скруту. Проте літературну працю він не покинув: написав книжку мемуарів «Бережани» — третю частину «Казки мойого життя», яку він не закінчив, повість «Крутіж», чимало віршів; перекладав з української на німецьку, дописував до українських журналів. «Краківських вістей». 21 липня 1941 р. Б. Лепкий помер. Похований на Раковицькому цвинтарі у Кракові.

        Життєвому та творчому шляху поета був приурочений День бібліографії     

« Настроєний життям як скрипка» у центральній бібліотеці. Відвідувачі книгозбірні мали змогу ознайомитись з матеріалами однойменної книжкової виставки та краєзнавчого каталогу. Адже творча спадщина Богдана Лепкого налічує близько 75 оповідань, 80 поем, 10 збірок поезій, 62 переклади, 20 літературознавчих розвідок, роман-трилогію, казки, повісті, літературні та мистецькі публікації у численних часописах. За кількістю написаного Богдан Лепкий поступається лише Івану Франкові.