Дарунок бібліотеці!

Приємною подією розпочався сьогодні наш робочий день.

До центральної книгозбірні завітала читачка, учасниця студії "Сонячне гроно" Анастасія Триш із літературним дарунком.

Ми щиро вдячні пані Анастасії за чергову збірочку поезій "Палітра зникаючих барв" і маємо надію, що книжка сподобається шанувальникам поетичного слова.

Всесвітній день письменника!

Усіх, хто трудиться на літературній ниві

вітаємо із Всесвітнім днем письменника!

Зичимо усіляких гараздів, високих злетів натхнення, нових вагомих здобутків, в царині красного письменства. Нехай успіх, віра, надія, визнання та любов читачів будуть завжди з вами!

Щирі вітання і нашим талановитим краянам. Плідної Вам праці! З нетерпінням чекатимемо нових цікавих видань.

Коссак Василь Андрійович - оперний співак, режисер, театральний діяч.

Народився 12 лютого 1886 року у м. Чорткові. Брат композитора, диригента й педагога Михайла Коссака та акторок і співачок Катерини Рубчакової і Марії Костів-Коссаківни, актриси Антоніни Дякової. Чоловік актриси Ірини Коссак.

Навчався в учительській семінарії в Чорткові та в драматично-вокальній студії при театрі товариства «Руська бесіда» у Львові.

У 1904—1932 роках працював у театрах Західної України. У 1904—1914 та епізодично в 1923—1924 роках виступав в оперній групі театру товариства «Руська бесіда». 1915 року керував театром мініатюри й сатири у Львові.

Керував власними музично-драматичними трупами: у 1919—1924 роках — «Українська театральна дружина в Коломиї», від 1929 року — «Український театр імені Михайла Старицького у Стрию»; також був у них режисером і солістом.

У 1925—1927 роках працював в «Українському театрі» Йосипа Стандика.

Помер В.Коссак 23 травня 1932 року в м. Стрию Львівської області.

Інформацію про нашого земляка містять запропоновані довідкові видання.

 

      Степан Чарнецький (1881— 1944) — поет, фейлетоніст, театральний діяч і критик. Темами, мотивами, настроями й образами його поезії співзвучні з творчістю інших учасників літературної групи "Молода муза", до якої належав поет.

Автор патріотичного гімну українських січових стрільців "Червона калина" ("Ой, у лузі червона калина похилилася…").

Степан Миколайович Чарнецький народився 21 січня 1881 в селі Шмальківцях (тепер Чортківського району Тернопільської області). Селянський син, тринадцята дитина в родині (батько помер ще до його народження),

Степан учився у гімназії, звідки був відрахований за зневажливе ставлення до релігії, навчався у реальній школі, Львівському політехнічному інституті.

Працював інженером-мостобудів-ником. З 1913 р. — режисер і художній керівник українського театру у Львові.

Однак С. Чарнецький так захопився літературою і театром, що полишив навчання в інституті. Зблизившись із літературними угрупуваннями "Молода Муза" та "Молода Польща", весь віддався заняттям літературою й мистецтвом: друкував вірші й фейлетони, виступав у пресі з рецензіями на театральні вистави, перекладав для українського театру п’єси та лібрето опер з німецької та польської мов.

Під час Першої світової війни письменник був мобілізований до війська, але за станом здоров’я звільнений від служби. Співпрацював у тогочасній пресі ("Діло", "Українське слово", "Шляхи"), пізніше був референтом преси у Львівському магістраті.

У збірках поезій "В годині сумерку" (1908), "В годині задуми" (1917), "Сумні ідеї" (1920) показав трагічну долю галицького селянина, солдата австрійської армії, відбив дух боротьби прогресивних сил проти реакції. Частина поезій С. Чарнецького пройнята декадентськими мотивами.

У 1921 р. вийшла збірка фейлетонів і новел Степана Миколайовича "Дикий виноград", які друкувалися під псевдонімом Тіберій Горобець. Чарнецький — автор "Нарису історії українського театру в Галичині" (1934), що досі не втратив своєї наукової вартості.

У житті не раз доводилося йому скрутно. "Всі дивуються, як він живе і чим живе. Та ніхто не чув ніколи, щоб він жалувався на важкі умови існування… Є в що вдягнутися — добре, нема — обійдеться", — писав про нього П. Карманський. Щоправда, далеко не вся поетична спадщина його зібрана, вона розсипана по газетах та журналах і ще чекає свого дослідника.

Виступав С. Чарнецький також із новелами та фейлетонами, театральними рецензіями, перекладами віршів, п’єс і лібретто опер для театру з німецької та польської на українську мову та з української на польську. Зокрема, сучасники відзначали його майстерний польський переклад вірша І. Франка "Як почуєш вночі…".

Після 1939 р. Степан Чарнецький працював науковим співробітником Львівської наукової бібліотеки (сьогодні – Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України).

Помер С. Чарнецький 2 жовтня 1944 року у Львові.

У 2005 році вийшла друком книга Надії Мореквас «Меланхолія Степана Чарнецького». На знак пошанування видатного земляка у селі Шманківці спорудженно пам’ятник Степану Чарнецькому (скульптор Іван Марчук).

Петро Болехівський -Боян

  

Петро Болехівський – Боян народився у селі Біла  Чортківського району Тернопільської області - оперний співак (баритон), композитор, громадсько-політичний діяч.

Закінчив Вищий музичний  інститут у Львові (1938). Організовував хори, гуртки, оркестри на Чортківщині, поєднуючи цю працю з підпільною  діяльністю в ОУН. 1939 дебютував на сцені Міланського театру «Ла Скала». 

За завданням ОУН повернувся на батьківщину, організував чоловічий хор «Прометей», який 1941–43 виступав на Волині та в Галичині.

У травні 1943 заарештований Гестапо, перебував у німецьких тюрмах (Львів. Тернопіль), згодом вивезений до Аушвіца (Німеччина). Від 1946 вдосконалював вокал, майстерність у Мюнхенській  консерваторії під керівництвомвом. 1955 переїхав до США (Глендейл), де відкрив студію навчання співу. Пропагував твори українських (М. Лисенко, О. Нижанківський, В. Матюк) та зарубіжних композиторів, українські народні пісні. Від 60-х рр. мешкав у Лос-Анджелесі, де вів приватну педагогічну діяльність. Автор пісень «Даремно пробують Вкраїну закути», «Ми – українські революціонери», «Не час нам плакать і ридать» та ін., найкращі з яких увійшли до книги «Пісні і спогади бандерівця» (Т. 1995).   Помер Петро Болехівський 30 січня 1995 у  м. Глендейл, шт. Каліфорнія США.

 

Новинка від Анастасії Триш!

 

В часі «карантинного» літа побачила світ чергова збірка поезій Анастасії Триш.

Триш А. Бризки сонця: поезії. - Чортків, 2020.-72 с.

Складається збірка з чотирьох тематичних розділів: «Бризки сонця», «Проминаючі миті», «Найпотаємніше», «Звукопис».

Усі вірші, як завжди, сповнені філософською життєвою мудрістю, патріотизмом і мелодійністю. До багатьох поезій авторка підібрала ще й красиві пейзажні світлини. Кожна поезія – це кольорова гама почуттів (сум за літом, чаруючі принади природи, насичені і соковиті барви щастя, подяка Всевишньому за миті існування).  Відрадно, що пані Анастасія, як активна наша читачка, одну з поезій присвятила книзі та бібліотеці.

Книжкові мрії

… Найбільша цінність текстів часоплину –

це манускрипти древніх посилань.

Чому ж нові, майбутні покоління

Духовних позбавляємо надбань?

 

Не можуть тільки електронні дані

здійснить одухотворюючий вплив

без мудрості порад і спілкування

із берегинями словесних див…

 

Запрошуємо усіх до ознайомлення з новою збіркою поезій Анастасії Триш.   

Цікавого вам прочитання!

"Благословенна музики соборність" Степан Стельмащук

 

Степан Стельмащук народився в селі Скородинцях Чортківського району над Серетом 8 жовтня 1925 року. Педагог, учений, активний член НТШ, композитор і щиро відданий Україні громадянин, перейнятий плеканням національної свідомости, знанням своєї історії, почуттям національної гідности. Більше інформації про життя і творчість можна отримати у центральній бібліотеці.

Пропонуємо згадати і пошанувати нашого земляка хорового диригента, композитора, фольклориста, педагога Степана Ільковича Стельмащука.

Його творчий доробок щедро збагатив музичне мистецтво України.