Вітання!

      Шановні володарі книжок та книжкових полиць, покровителі каталогів та картотек, заручники газет та журналів і вся численна бібліотечна спільнота !

       Щиро вітаємо усіх із професійним святом - Всеукраїнським днем бібліотек.

Бажаємо здоров'я і достатку, успіхів та натхнення. віри, надії, любові і мудрості у виконанні своєї благородної місії. Разом з вами це свято відзначає і великий загал користувачів, для яких бібліотека є добрим порадником і помічником. Наші вітання також усім, для кого книгозбірня стала невід'ємною складовою життя. творчого, професійного та особистого зростання.

«Лицар чину і слова»

 У Чортківській центральній бібліотеці до 120 - ої річниці від дня народження Романа Купчинського - українського письменника, поета, журналіста, композитора, критика, громадського діяча облаштована книжкова виставка "Лицар чину і слова".

Народився Роман Купчинський 24 вересня 1894 року в с. Розгадові, нині — Зборівського району. Дитинство пройшло в с. Кадлубиськах на Львівщині. Навчався в Переми­шльській гімназії, у 1913-1914 роках— у духовній семінарії у Львові.

 Перший вірш Р. Купчинський опублікував у 1915 році у Відні в часописі «Вісник Союзу визво­лення України». Активно друкував свої твори в стрілецькій періодиці, львівських часописах «Шля­хи» і «Діло». Автор поезій на стрілецьку тематику («Ніби сниться», «Перший листопад» тощо), стріле­цьких пісень, багато з яких створено на Тернопіль­щині, зокрема: «Ой там, при долині» (1915), «Закві­тчали дівчатонька», «Гей там, у Вільхівці», «Як з Бережан до Кадри», «Ой шумить, шумить» (1916), «Вдаряй мечем», «Ой чого ж ти зажурився», «За твої, дівчино, личенька пишні», «Човен хитається», «Лети, моя думо», «На­крила нічка», «За рідний край» (1917) та багатьох інших.

Пісні Купчинського відомі також в обробках композиторів С. Людкевича, М. Вериківського, П. Козицького, В. Барвінського, М. Колесси, Н. Нижанківського, М. Леонтовича.

Стрілецькі пісні поета опубліковані у Львові в 1937 році в збірниках «Великий співаник «Червоної калини» та «Альбом стрілецьких пісень».

Після звільнення з польського полону (1921) Р. Купчинський вивчав фі­лософію у Віденському університеті, невдовзі продовжив студії з гуманітар­них наук у Львові в Українському таємному університеті (1922-1924).

У 1924-1939 роках був співробітником редакції газети «Діло». У 1933— 1939 роках — голова Товариства письменників і журналістів ім. І. Франка.

У 1939 році Р. Купчинський переїхав до Кракова, де працював в Україн­ському видавництві. Наприкінці Другої світової війни перебрався до Німеч­чини, де продовжив займатися літературною творчістю.

У 1949 році емігрував до США (м. Оссінг, поблизу Нью-Йорка). У 1952— 1954 роках вів рубрику «Відгуки дня» в україномовній газеті «Свобода».

     Продовжував писати, створивши слова та мелодії до 84 пісень.

Твір «Боже Великий, Творче Всесвіту...», слова і музику до якого написав Р. Купчинський, став національно-релігійним гімном українського народу.

Автор ряду публікацій в українських періодичних виданнях діаспори.

Помер Р. Купчинський 10 червня 1976 року в м. Оссінгу. Після смерті композитора за кордоном вийшли друком збірники вибраних пісень «Ми йдемо в бій» (1977) та вибраної лірики й прози «Невиспівані пісні» (1983).

У 1990 році в Тернополі видано збірник «Як з Бережан до Кадри: Стріле­цькі пісні Романа Купчинського».

У червні 1990 року в с. Розгадові урочисто відкрито меморіальну табли­цю Р. Купчинському, а у вересні цього ж року освячено музей.

До 100-літгя від дня народження композитора, у жовтні 1994 року, відк­рито пам’ятник із написом: «Роман Купчинський. 1894—1976. Співець стріле­цької слави».

     

Зі складним життєвим і творчим шляхом Романа Купчинського - людини багатогранного таланту можна ознайомитись, опрацювавши наступну літературу.

Гайдукевич.Я. Золота Слобода. - Т.: Лілея, 2000. - С.32 - 34.

Історія української літератури ХХ ст.Книга 1. - К.:Либідь, 1993. - С.278 - 279.

Куцан,Г .Історія України: Наш край Тернопільщина. - Т.: Навчальна книга - Богдан, 2005. - С.61.

Матейко,Р., Мельничук,Б. За рідний край, за нарід свій... УГА на Тернопільщині. - Т, 1993. - С.!! - 12.

Приходько,І. Творчі портрети українських письменників ХХ ст. - Т.,1993. - С. 140 - 156.

Семків,Р. Патріотична ідея в творах Романа Купчинського // Тернопілля"95. Регіональний річник. - Т.,1995. - С.409 - 411.

Січовий співаник.Збірка. - К.: Глобус,1992. - С.63 - 64.

      Принагідно можна почерпнути інформацію даної тематики з матеріалів періодичних видань.

Бурма,В. І співець, і командир [Текст] / В.Бурма // Вільне життя, 2007. - 20верес.

Вергелес,І. Доля судила народитись двічі [Текст] / І.Вергелес // Вільне життя, 2004. - 25верес.

Маслій,М. Феномен Романа Купчинського: усі найвідоміші пісні написав під час війни [Текст] / М.Маслій // Нова Тернопільська газета // 2013. - 5 -11черв.

Погребенник,Ф.  Роман Купчинський - лицар чину і слова [Текст] / Ф.Погребенник // Слово і час. - 1994 - №9. - С.34 - 35.

Салига,Т . Бард української пісні - і не тільки бард... [Текст] / Т.Салига // Дзвін - 2004. - №8. - С.121 - 130.

    Митець жив мріями, надіями та сподіваннями рідного краю, про що свідчать наступні довідкові видання.

 Вони прославили наш край. Бібліогр. покажч.- Т.:Економічна думка, 2000. - С.64 - 68.

Вони прославили наш край. Молоді про славетних людей Тернопільщини. Бібліогр. посібник. - Т.: Підручники і посібники, 2002. - С.56 - 62.

Музична Тернопільщина: Бібліогр. покажчик. - Т.: Підручники і посібники. 2008. - С.222 - 225.

                                              ***

Купчинський Роман // Енциклопедія українознавства / За ред. В.Кубійовича. - Л., 1994. - Т.4. - С.1238.

Купчинський Роман Григорович - укр. письменник, критик і композитор // Мистецтво України: Біогр. довідник - К.,1997 - С.347.

Мельничук,Б.  Купчинський Роман Григорович.- поет, прозаїк, журналіст, композитор, критик, громадський діяч // ТЕС. - Т., 2005. - Т.2. К - О. - С.284 - 285.

«І світлим буде день твій, Україно!»

   Історія мужнього народу, що віками боровся за свою волю і щастя, велика та складна. Вистраждавши, виборовши волю, Україна має нині державні символи, які уособлюють її історію, її сутність. Герб, прапор і гімн – основні історичні святині українського народу.

    Здобувши 1991 року незалежність, Україна обрала як державний синьо – жовтий прапор. У геральдиці  блакитний колір символізує чесність, вірність, а також пов'язаний і небом, повітрям. Золото уособлює могутність, силу, багатство, віру, милосердя, справедливість.   

   Заради цього  клаптика тканини люди віддали своє життя. Тому, що це не просто красиве барвисте полотнище. Це символ  нашої боротьби за свободу і незалежність, символ, який об’єднує людей різного віку і професій, наповнює їх патріотичним почуттям обов’язку захищати свою Вітчизну.

     22 серпня у читальній залі центральної бібліотеки проведено історико – патріотичну годину «І світлим буде день твій, Україно!» приурочену до Дня Державного Прапора України та 23 – ій річниці  Незалежності.  Серед учасників заходу – учнівська та студентська молодь міста, котра із сумом в серці слухала вірші   патріотичної  тематики,  які  читали ведучі – бібліотекар відділу  обслуговування Наталія Гриців та заввідділом обслуговування  Олена Рибух.  До уваги учасників  заходу оформлено книжкову виставку «Незалежна на віки».

    «… Останні декілька місяців докорінно змінили життя України.  Нема такого страху, який би вбив душу, гідність і прагнення бути вільним...   Нашій нації довелося пережити багато жахливих подій, про які раніше не могли й подумати в ХХІ столітті, та сьогодні історія безжальна... Вона назавжди закарбується у серцях українців нестерпним болем, що з року в рік нагадуватиме сумний початок 2014-го... Її важко буде дочитати до крапки..» - із таким заключним словом звернулася ведуча . Логічним завершенням заходу стали слова Тараса Шевченка:

Свою Україну любіть,

Любіть її,… вовремя люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

Літературна студія "Сонячне гроно" щиро вітає з ювілеєм Раїсу Обшарську!

Творчого лету

у променях сонць,

Солодких медунок

у вітру обіймах

І сяйва з галактик

майстерності Слова.

"Поезія, обрамлена війною"

     3 серпня 2014 року у Центральній бібліотеці пройшла міжобласна літературна творча зустріч «Поезія, обрамлена війною». https://www.youtube.com/watch?v=SI1dW61IM-g

 

    Захід був організований директором бібліотеки Оксаною Колівошко та поетом Ярославом Дзісяком, який разом з бібліотекарем Олександрою Наконечною, був ведучим.

 

     Читальний зал заледве помістив чортківчан і гостей міста. Були присутні бібліотекарі району та люди творчого спрямування, яким не байдуже поетичне слово, власне – автори з Чортківщини: Іван Дмитрик, Юля Потикевич, редактор альманаху «Золота Пектораль» Володимир Погорецький. Гості були представлені поетичним квартетом з Івано-Франківщини, вже неодноразовими гостями нашого міста: Леся Геник, Наталя Данилюк, Адель Станіславська і Віталія Савченко, учасниками обласного літоб’єднання при НСПУ з Тернополя, Гусятина, Копичинець, Заліщик: Богдан Кушнірик, Орест Чоловічок, Олександра Кара, Михайло Тарабій, Микола Базів, Патара Бачія, Марія Гуменюк, дехто з них був вперше на нашому літ зібранні.

 

    З Хмельницького приїхала поетеса-цілителька духу Інна Гаврилюк. Зустріч розпочалась вітанням господині гостинного залу Оксани Володимирівної Колівошко. Надалі – хвилина мовчання за загиблими у війні за волю України – на Майдані, і в ході неоголошеної російсько-української війни. Окрім творів зазначеної теми, що проникали до «мурашок по тілі», читалися вірші і про дощ, сонце. кохання, політичний гумор… 

 

    Поет-пісняр Іван Кушнір заграв на гітарі декілька ліричних пісень. Поет і журналіст із Заліщик Олег Вістовський розповів скорботі враження про загибель наших земляків. Окрім того, ведучі нагадали, що 2 серпня виповнився б  21 рік одному з перших героїв Небесної сотні – Сергію Нагояну, і радісна звістка – 30 липня повернувся з 2-місячного полону боєць з Монастирищини Руслан Дерев’яник. Була представлена книжкова виставка на теми 100-річчя Першої світової війни і творення легіону Українських січових стрільців (саме 3 серпня 1914 р.) і 70 років битви під Бродами української дивізії «Галичина». 

   Закономірно, виникли паралелі із сучасністю, коли ворог – той же самий, знову триколірна Росія, як і сто років назад. Поміж читаннями мала місце «солодка перерва на каву», за що ми вдячні місцевому осередку ВО «Свобода». Продовженням творчої зустрічі була екскурсія історичними пам’ятками міста і незабутні враження від музею-їдальні у «Пана Чартковського». До нових творчих зустрічей, сподіваємось у мирний час в соборній українській державі.

Ярослав Дзісяк

Новинка від Раїси Обшарської

        Обшарська Р.В.

       Танці на крилі яструба - Хмельницький, Видавець ФО-П Стасюк Л.С., 2014. - 80 с. Художник - Анастасія Обшарська

     Пропоновані читачеві прозові твори Раїси Обшарської розповідають про українців, їхні непрості долі, емоційний та духовний світ. Авторка використала автобіографічні дані своїх земляків. Портрети героїв постають яскравими світлинами у галереї людських образів, спонукають до осмислення законів буття, його високих моральних ідеалів.  Книга розрахована на широке коло читачів.

 Мамина таємниця

    Про це говорити було заборонено. Марія знала і ніколи не зачіпала теми свого народження. Ні хто її батько, ні де він, жінка не знала. Не дай Боже було заікнутися, як стара Горпина, уся наїжачувалася, морщила і так густо всіяного зморшками старого лоба, і люто зиркала на дочку. Та зразу ж замовкала, розуміючи - даремно щось дізнатися. Роками носила в серці цю нерозгадану таємницю, яка пекла вогнем, особливо в довгі безсонні ночі, та не наважувалася повертатися до болючої теми. Не було в них близької родини, хто б допоміг в цьому питанні, тай люди з села мовчали, мов затяті. Хоч би хто зі старожилів колись словом обмовився, та бач - ні.

   Марія заховала той камінь десь далеко в душі і так його й носила усі ці роки…

Йшли довго і мовчки. Що вже не передумала Марія, та питати Горпину, яка кілька разів зупинилася, часто дихаючи, нічого не посміла.

   Коли дорога вивела за село і повернула на вузьку кам’янисту стежину, то перед ними відкрилася чудова панорама. Невеличке озерце, яке густо обросло високим зеленим очеретом відбивало, мов дзеркало, голубе небо. Далі дзюркотіла глибока, вузька річка, що спадала кількома каскадами і бігла в туманну далечінь. За річкою виднівся ліс.

Жінки підійшли до озера і зупинилися. Високо в небі співав жайворонок, поруч шуміли хвильки, шелестів від вітру очерет.

   Вони пройшли стежиною повз озеро до річки. Горпина нахилилася. Затремтіла рука. Чорнобривці попадали у бистру воду...

    Марія підійшла до матері. Обняла за худі плечі. Відчула рідне тепло. А високо в небі співав-заливався дзвінкоголосий жайворонок. Його пісня була про Україну…

    Яку таємницю відкрила доньці мати ви дізнаєтесь прочитавши до кінця  оповідання.

 Звертаємось до молоді: загляньте по той бік часу, читаючи подані твори, щоб не даленіла наша національна пам’ять.