Петро Синенький - лікар.

Мальовнича земля Чортківщини... Історична доля її склалась так, що, з одного боку, Господь подарував її людям поля родючі, ріки повноводні, ліси зелені, гори мальовничі, а з іншого — вороги завдали їй великої шкоди. Славні доньки і сини, наділені даром Божим, володіючи талантами неабиякими, змушені були, в кращому разі, покидати цю землю і до кінця днів своїх тужити за нею, а в гіршому — гинути за неї або каратися в тюрмах і сибірських таборах...

Серед відомих нам тепер імен, повернутих із забуття: К. Рубчакової, С. Чарнецького, А. Горбачевського, П. Карабіневича та інших – є ім’я лікаря-патріота, учасника визвольних змагань Петра Синенького.

Народився Петро Синенький 1901 р. у селі Великі Чорнокінці в багатодітній (троє братів і п’ятеро сестер) родині тамтешнього управителя народної школи, уродженця Коломийщини. Навчаючись у шостому класі Чортківської гімназії «Рідна школа», Петро разом із своїм батьком 1918 року вступив добровольцем до українського війська. Батько в Українській галицькій армії був пропагандистом.

Петро ще в юні роки пройшов у складі УГА фронтовими дорогами від Львова аж до Києва, а далі був польський полон в Тухольському таборі для військовополонених. Після повернення з полону він поновлюється у Чортківській гімназії і через 2 роки здає матуру (випускний екзамен). Це було в 1924-му. Того ж року вступає на медичний факультет Українського тайного університету у Львові. 1925 року УТУ був розпущений, і Петро змушений був, після деякої перерви, продовжити навчання у Польському державному університеті м. Львова.

У студентські роки запізнався з талановитою студенткою — маляркою Анною Терлецькою, з якою згодом одружився. Після закінчення університету Петро Синенький був практикуючим лікарем у Чорткові.

На час польської окупації в місті функціонувала лише одна лікарня на 60 ліжок. Директором шпиталю був поляк Н. Завадський. Приватною практикою займалось 12 лікарів і 3 акушерки. Медична допомога була дорогою. Спочатку практика Петра Синенького складалась нелегко: давалась взнаки конкуренція з боку польських та єврейських колег. Із українців працювали на той час лікарі Б. Макарушка та М. Мандичевський. Поступово глибокі фахові знання, людяність, велика працьовитість допомогли П. Синенькому здобути визнання, авторитет і популярність серед широких верств населення.