Презентація книги «У водовертях Серету» білівчанина Петра Федоришина, редактора обласної газети «Вільне життя» відбулася в центральній районній бібліотеці. Зрештою, де ще так достоту можна представити книжку, як не у храмі книг?
Тут, у читальній залі, зібралися люди, небайдужі до творчості й зокрема красного письменства. З ініціативи насамперед співавтора книжки, уродженця с. Біла, краєзнавця і члена клубу творчих особистостей Андрія Ба- залінського спілкування велося у довільній формі, щиро й відверто. Таким же доступним, щирим і відвертим виявився й сам автор, Петро Федоришин - журналіст, історик, краєзнавець, видавець, викладач Тернопільського національного педуніверситету ім. В.Гнатюка, людина напрочуд талановита й багатогранна.
Майже двогодинна бесіда раз у раз
«приправлялася» то споминами, то запитаннями, то зізнаннями у почуваннях. Тим,
як відображено на сторінках книжки білівське шкільництво, цікавилась педагог-ветеран
Олександра Решетар, щодо січового стрілецтва - мешканець с. Черкавщина Михайло
Скрипник, родиною князів Потоцьких - колекціонер-краєзнавець Богдан Пригар.
Майстриня - витинкарка, Марія Бурдяк озвучила одкровення: «Ніхто в селі не
прочитав стільки Біблії, як цю книжку». Надзвичайно цікавою і навіть настільною
для себе назвав презентовану книгу про
с. Біла заступник голови районної ради Любомир Хруставка. Було почуто, що
книжка стала щемним трунком для душі білівчанці - художниці Ірині Вербіцькій -
Магезі, господині етномайстерні «Куферок» у Чорткові. Бібліотекар Галина Куфель
за нагоди дякувала за науку своєму колишньому викладачеві в часі студентства у
ТНПУ Петрові Федоришину, а журналістка Олександра Іванців цікавилась
просторовим баченням творчих обріїв майстра пера після вивершення ним такого
глибинного опису. Багатолітня бранка таборів за любов до України Марія Штепа
«охрестила» автора білівського життєпису генералом, а читачів «Вільного життя» -
його армією. Директорові ЦБС Оксані Колівошко автором було вдаровано цілу
бібліотечку. А присутня на презентації дружина автора, радіожурналіст Людмила
Островська зізналася, що мала нагоду читати твір у рукопису, пройнятому
енергетикою, котра відчутно лягає на душу. Цікава зустріч не просто припала до
душі - вона наповнила її зігріваючим першої лютневої днини, майже відчутним на
дотик теплом.
