Осінні акварелі

      

Сонячного осіннього дня у центральній книгозбірні зібралися поціновувачі поетичної музи. Чергове засідання літературної студії "Сонячне гроно" відбувалося під назвою "Осінній Новий рік"( адже за слов'янськими традиціями новий рік починався саме у вересні). На зустріч завітали як маститі поети, так і дебютанти. До місцевих літераторів приєдналися  гості з різних куточків Тернопільщини: Богдан Кушнірик, Юрій Заєць, Надія Парасюк, Ольга Новоставська, Марія Лазарович та Наталія Домінів ( дві останні презентували свої збірки).Поетичні замальовки чергувалися із презентацією марок та конвертів (Ярослав Дзісяк) , фотомандрів (Володимир Шерстій) та піснями у виконанні Тетяни Гриців. Учасники заходу переглянули книжкову виставку "Автограф на пам'ять". Всі  отримали неабияке

задоволення від спілкування.

 

 

Михайло Галущинський – лицар обов’язку і чину

            25 вересня минає 140 років від дня народження Михайла Галущинського – культурно – освітнього та громадсько – політичного діяча, педагога, військовика, публіциста Галичини.

       Хронологія подій життя і  творчості

                   25 вересня   1878 року      у с.Звиняч  Чортківського повіту Австро – Угорщини(нині Чортківського району Тернопільської області) у сім’ї греко – католицького священика народився Михайло Галущинський.

У 1898 році  закінчив Тернопільську гімназію.

1898 – 1900 рр.  навчався на філософському факультеті Львівського університету.

1900 – 1901 рр.   навчався у Віденському університеті.

1901 рік.  Деякий час працював викладачем гімназій у Львові та Золочеві.

1904 рік  - професор гімназії у Львові.

1909 – 1914 рр.  Працює директором української Рогатинської гімназії св. Володимира Великого.

3 вересня 1914 року організував складання присяги січовиками на вірність Габсбурзькій монархії в Стрию.

18 серпня 1914 – 21 січня 1915 рр.  назначений Бойовою Управою комендантом Легіону УСС.

У березні 1915  року  отримав звання курінного отамана.

Середина 1915 року - М.Галущинський – військовий секретар УСС при командуванні імператорської та королівської армії.

1918 рік.   Приймав активну участь у Листопадовому повстанні у Львові.

1920 рік.    Написав брошури «Народна освіта та виховання народу», «Національне виховання».

1921 рік .    Написав розвідки «Шевченко – поет життя і чину», «Михайло Драгоманов – ідеолог нової України», працю «Одиниця і громада».

1921 – 1924 рр -  професор Львівського (таємного) українського університету.

1924 рік.   Звільнений з державних шкіл та позбавлений права на пенсію через протест, котрий він подав проти наказу начальника Львівського шкільного округу Станіслава Собінського, спрямованого проти права на україномовну освіту.

1923 – 1931 рр.   Очолював товариство «Просвіта» у Львові.

1925 рік.   Став одним із співзасновників і провідним членом Українського національно – демократичного об’єднання (УНДО).

1926 рік.  Написав праці «Новими шляхами», «Українські народні бібліотеки і праця над поширенням книжки».

1927 рік.  Вийшли праці «Позашкільна освіта», «Геть неписьменність».

1928 рік.   Став сенатором II каденції, віце – маршалом сенату Польської Республіки, головою культурно – освітньої комісії.

22 – 24 вересня 1929 року відбувся ювілейний з’їзд «Просвіти» та другий Всеукраїнський освітній конгрес, організований зусиллями М.Галущинського.

1930 рік.    Став депутатом Сейму Польської Республіки III каденції від Українсько – білоруського блоку.

12 березня 1930 року  виступив у сенаті з промовою під назвою «За право на життя», де піддав критиці польських послів з національного повстання.

1930 року  написав брошуру  «Наша анкета».

 У 1930 – 1931 рр.  разом з Остапом Луцьким та Василем Мудрим стояв на чолі партії УНДО, яка прагнула укладення компромісу з польською владою.

Лютий 1931 року.  Брав участь у переговорах між Безпартійним блоком співпраці з урядом та Українським парламентським представництвом.

23 (25) вересня 1931 року помер у Львові (Львівське воєводство, Польща) .

Похоронений на Личаківському цвинтарі.

1934 року вийшли мемуари М.Галущинського «З Українським Січовим Стрілецтвом. Спомини з рр.. 1914 – 1915».

Даруємо друге життя книзі

             Згадайте  відому мудрість «Книга – найкращий подарунок» і зробіть  свій власний дарунок книгозбірні. Подарувавши бібліотеці  книгу , ви зможете стати продовжувачем  традицій благодійності.  Кожен дар  важливий для нас, адже він дає можливість продовжити життя книзі. Ваша книга буде радувати наших читачів. Можливо вона  стане комусь у пригоді: дасть пораду чи спонукає замислитись, буде гарним співрозмовником чи додасть  хорошого настрою.

      Хочемо висловити щиру подяку нашим дарувальникам Марії Черкасовій, Валерії Марусик, Мирославу Притулі, Ользі Коваль, Тетяні Бойчук, Леоніду Сливчуку, Ігорю Деркачу та всім, хто  вніс свою лепту у цю благодійну справу. Широкий спектр їхніх дарів поповнив фонд нашої книгозбірні: це і твори сучасних українських письменників І.Роздобудько, С.Талан, Д.Корній, Н.Гуменюк, Н.Фіалко, Л.Дашвар, дитячі енциклопедії про природу, космос,тварин, твори класиків української та зарубіжної літератури  М.Коцюбинського, О.Кобилянської, Г.Тютюнника, В.Скотта, Ф.Купера, Д.Лондона, Е.По  а також література детективного жанру.

        На вдячність заслуговують і постійні дарувальники – автори, як наші земляки, так і ті , хто відвідує зібрання  літературного об’єднання  «Сонячне гроно», що функціонує при центральній бібліотеці.

Не втомлюйтесь робити добро! Приєднуйтесь до кола друзів нашої книгозбірні!

Працюємо на майбутнє

    Любов до читання не виникає зненацька. Для неї готують благодатний грунт, сіють добірне зерно і дбайливо плекають паростки, щоб вони дали свої плоди.  Сьогодні до нашої книгозбірні завітали малята з дитячого дошкільного закладу «Веселка» нашого міста разом із своїми вихователями. 

  

                                          

                                                      

 Бібліотекар Олександра Наконечна провела екскурсію книжковими полицями абонементу, ознайомила малечу з цікавою дитячою літературою, організувала казкову вікторину. Безпосереднє, щире, живе спілкування дітей та бібліотекарів  порадувало   вихователів.  Читання – це справді цікаво. Ми надіємося, що ці дітки незабаром стануть нашими читачами.