Петро
Болехівський – Боян народився у селі Біла Чортківського району
Тернопільської області - оперний
співак (баритон), композитор, громадсько-політичний діяч.
Закінчив Вищий музичний інститут у Львові (1938). Організовував хори, гуртки, оркестри на Чортківщині, поєднуючи цю працю з підпільною діяльністю в ОУН. 1939 дебютував на сцені Міланського театру «Ла Скала».
За
завданням ОУН повернувся на батьківщину, організував чоловічий хор «Прометей», який 1941–43 виступав на Волині
та в Галичині.
У травні 1943 заарештований Гестапо, перебував у німецьких тюрмах (Львів. Тернопіль), згодом вивезений до Аушвіца (Німеччина). Від 1946 вдосконалював вокал, майстерність у Мюнхенській консерваторії під керівництвомвом. 1955 переїхав до США (Глендейл), де відкрив студію навчання співу. Пропагував твори українських (М. Лисенко, О. Нижанківський, В. Матюк) та зарубіжних композиторів, українські народні пісні. Від 60-х рр. мешкав у Лос-Анджелесі, де вів приватну педагогічну діяльність. Автор пісень «Даремно пробують Вкраїну закути», «Ми – українські революціонери», «Не час нам плакать і ридать» та ін., найкращі з яких увійшли до книги «Пісні і спогади бандерівця» (Т. 1995). Помер Петро Болехівський 30 січня 1995 у м. Глендейл, шт. Каліфорнія США.