Михайло Галущинський – лицар обов’язку і чину

            25 вересня минає 140 років від дня народження Михайла Галущинського – культурно – освітнього та громадсько – політичного діяча, педагога, військовика, публіциста Галичини.

       Хронологія подій життя і  творчості

                   25 вересня   1878 року      у с.Звиняч  Чортківського повіту Австро – Угорщини(нині Чортківського району Тернопільської області) у сім’ї греко – католицького священика народився Михайло Галущинський.

У 1898 році  закінчив Тернопільську гімназію.

1898 – 1900 рр.  навчався на філософському факультеті Львівського університету.

1900 – 1901 рр.   навчався у Віденському університеті.

1901 рік.  Деякий час працював викладачем гімназій у Львові та Золочеві.

1904 рік  - професор гімназії у Львові.

1909 – 1914 рр.  Працює директором української Рогатинської гімназії св. Володимира Великого.

3 вересня 1914 року організував складання присяги січовиками на вірність Габсбурзькій монархії в Стрию.

18 серпня 1914 – 21 січня 1915 рр.  назначений Бойовою Управою комендантом Легіону УСС.

У березні 1915  року  отримав звання курінного отамана.

Середина 1915 року - М.Галущинський – військовий секретар УСС при командуванні імператорської та королівської армії.

1918 рік.   Приймав активну участь у Листопадовому повстанні у Львові.

1920 рік.    Написав брошури «Народна освіта та виховання народу», «Національне виховання».

1921 рік .    Написав розвідки «Шевченко – поет життя і чину», «Михайло Драгоманов – ідеолог нової України», працю «Одиниця і громада».

1921 – 1924 рр -  професор Львівського (таємного) українського університету.

1924 рік.   Звільнений з державних шкіл та позбавлений права на пенсію через протест, котрий він подав проти наказу начальника Львівського шкільного округу Станіслава Собінського, спрямованого проти права на україномовну освіту.

1923 – 1931 рр.   Очолював товариство «Просвіта» у Львові.

1925 рік.   Став одним із співзасновників і провідним членом Українського національно – демократичного об’єднання (УНДО).

1926 рік.  Написав праці «Новими шляхами», «Українські народні бібліотеки і праця над поширенням книжки».

1927 рік.  Вийшли праці «Позашкільна освіта», «Геть неписьменність».

1928 рік.   Став сенатором II каденції, віце – маршалом сенату Польської Республіки, головою культурно – освітньої комісії.

22 – 24 вересня 1929 року відбувся ювілейний з’їзд «Просвіти» та другий Всеукраїнський освітній конгрес, організований зусиллями М.Галущинського.

1930 рік.    Став депутатом Сейму Польської Республіки III каденції від Українсько – білоруського блоку.

12 березня 1930 року  виступив у сенаті з промовою під назвою «За право на життя», де піддав критиці польських послів з національного повстання.

1930 року  написав брошуру  «Наша анкета».

 У 1930 – 1931 рр.  разом з Остапом Луцьким та Василем Мудрим стояв на чолі партії УНДО, яка прагнула укладення компромісу з польською владою.

Лютий 1931 року.  Брав участь у переговорах між Безпартійним блоком співпраці з урядом та Українським парламентським представництвом.

23 (25) вересня 1931 року помер у Львові (Львівське воєводство, Польща) .

Похоронений на Личаківському цвинтарі.

1934 року вийшли мемуари М.Галущинського «З Українським Січовим Стрілецтвом. Спомини з рр.. 1914 – 1915».