3 листопада минуло 87 років від наймасовіших розстрілів в урочищі Сандармох в Карелії. Серед 1111 знищених - 259 діячів та діячок української культури, чиї життя так сильно заважали радянській тоталітарній системі.

Про те, чим вони встигли стати для України сто років тому і чим залишаються зараз, про людське і справжнє в їхніх обтятих біографіях розмовляли вчора у просторі Гараж.

Нечисельна, але ще більш зацікавлена аудиторія мала змогу зазирнути за лаштунки символічних постатей Розстріляного відродження завдяки екскурсу від студента-журналіста Максима Кушніра, який уже кілька років поспіль досліджує наші двадцяті, та його колег у цій праці.

З ким товаришував Микола Хвильовий, кому протиставляли себе панфутуристи, що творили Бойчукісти, які міфи навколо себе творили Йогансен, Рильський, Семенко. Яким методам віддавав перевагу Лесь Курас і як жилося драматургу з кулею в серці. Як змагалися між собою "Плуг", "ВАПЛІТЕ", у що виросла "Ланка", чому письменникам доводилося обирати лише одне літоб'єднання. Хто будував будинок Слово. Для кого цей дім став пасткою та які таємниці ховає в собі...

Все це ледь вдалося вмістити у дві години віртуальних мандрів нестримними 20-30-ми, яким так і не судилося розправити крила.

Насправді нам дуже важливо сьогодні перепрочитувати уроки минулого століття, виправляти оптику цих подій, викривлених пропагандою, відкривати непізнані сторінки нашої історії.

Важливо саме дорослим, яким не пощастило говорити про це у школі, яким надважливо усвідомити трагедію Розстріляного відродження зараз. Що більше відповідей знайдемо у цих досвідах, то менше доведеться перепроживати нам і нашим дітям.

Фото Ірини Брунди