«Великодні барви» створені бібліотекарями

 

У рамках відзначення Великодніх свят, у будинку культури ім..К.Рубчакової організовувалась виставка «Великодні барви». До організації виставки долучились центральна бібліотека та  32 бібліотеки – філії Чортківської РК ЦБС.

Учасники виставки мали змогу побачити та насолодитися творчістю майстринь-бібліотекарів. З теплими словами привітання до присутніх звернулись заступник голови Чортківської РДА Іван Віват та протосинкел Бучацької Єпархії УГКЦ о. Володимир Заболотний, митрофорний протоієрей о. Михайло Левкович та начальник відділу культури, туризму, національностей та релігій райдержадміністрації Галина Чайківська.

       

     Святкові кошики, оформленні працівниками культури, було передано дітям інвалідам  районного центру реабілітації та адаптації «Дорога в життя» та одиноким хворим,  які перебували під час Великодніх свят у Чортківській комунальній районній лікарні.

Майстер-клас з писанкарства

  «Писанка – це неповторне багатство, яке треба берегти як безцінний скарб і пишатися ним перед усім світом».

  Напередодні пасхальних свят центральна бібліотека підготувала своїм читачам справжній великодній подарунок. Не святковий сувенір, і не писанку…

Для дітей сиріт та напівсиріт благодійного фонду «Світ дітей», а це учні та студенти навчальних закладів міста  у читальній залі центральній залі організовано навчання дітей самим робити писанки!  А щоб навчитися робити це як слід, попросили дати майстер-клас з писанкарства відому майстриню Чортківщини, викладача Тернопільського педагогічного університету Ірину Вербіцьку.

 

           
       Майстриня  спершу розповіла  про історію виникнення писанки.

     “Цей символ з’явився ще за часів язичництва і пов’язаний з релігійними уявленнями наших предків – з поклонінням сонцю, ритуалом величання весняного відродження життя на землі та плодючістю. Саме яйце символізує початок життя на землі, сонце і відродження, у такому значенні воно відоме всім народам світу.

     Учасники майстер-класу з писанкарства  дізналися про зміст закодованих символів, пізнали особливості  розпису та навчалися розписувати писанки, використовуючи  традиційні орнаменти.

З Воскресінням Христовим!

Усіх читачів книгозбірні та користувачів

нашого сайту і блогу

щиро вітаємо зі світлим Воскресінням Христовим!

 

 

 

Великдень всіх нас на гостини просить,

Малює сонцем полотно небес,

І крашанку, як усмішку, підносить.

Христос воскрес! Воістину воскрес!

І дзвони засріблилися завзяті,

І ніби покотилось між людьми:

«Христос воскрес!»

Чи може на цім святі.

Із бездуховності воскресли ми?

 Вадим Крищенко

Душпастир та публіцист Теодосій Галущинський

Теодо́сій Тит Галущи́нський ( 13 квітня 1880, Бучач — 31 серпня 1952, Мондер, Канада) — український греко-католицький ієромонах-василіянин, доцент Львівського університету, ректор Львівської духовної семінарії, архімандрит Чину святого Василія Великого. Доктор теології.

Тит Галущинський народився в сім'ї греко-католицького священика о. Миколи Галущинського. У 1882 році батька перевели в село Звиняч Чортківського повіту, де він був парохом до смерті в 1923 році.

Народну школу і перші класи гімназії Тит закінчив у Бучачі під проводом отців Василіян; у вищих класах навчався у Тернополі, де у 1899 році отримав атестат зрілості з відзнакою і стипендію на університетські студії. Після того записався на філософсько-богословський факультет у Львові, вступив до Львівської духовної семінарії як семінарист від Станіславівської єпархії.

На новіціяті о. Тит отримав монаше ім'я Теодосій. Під час новіціяту відзначався добрим прикладом, зокрема любов'ю до молитви. Після новіціату о. Теодосій два роки викладав Святе Письмо і моральне богослов'я для василіянських студентів у Кристинопільському монастирі. У 1913 році настоятелі вислали о. Теодосія до Рима на духівника Української папської колегії святого Йосафата. У Римі він одночасно навчався у Папському біблійному інституті. У 1915 році, з причини війни між Австрією та Італією, був змушений повернутися до Львова і тут габілітувався на доцента Львівського університету на підставі археологічно-біблійної дисертації «De exordiis urbis Babel». Як доцент, викладав Святе Письмо у Львівському університеті, а також брав участь у австрійській науковій експедиції до Малої Азії.

У повоєнні роки, на прохання митрополита Андрея Шептицького, василіяни перебрали провід Львівської духовної семінарії, її ректором у 1920 році призначено о. Теодосія Галущинського. У цей період він відзначився великим педагогічним та організаційним хистом

Після ректорства настоятелі Василіянського Чину призначили о. Теодосія ігуменом монастиря святого Онуфрія у Львові.

Архімандритство Галущинського припало на нелегкий для Василіянського Чину період. Це були повоєнні роки переслідувань Греко-Католицької Церкви в Україні. Василіянський Чин, як і вся УГКЦ, втратили свій легальний статус у Галичині, і їхні організаційні структури частково перестали існувати. Лише у країнах Західної Європи, Північної та Південної Америки діяльність василіян могла розвиватися.

Особливу увагу він звертав на видавничу діяльність. З ініціативи о. Теодосія, а також протоконсультора Чину о. Гліба Кінаха, було відновлено науковий часопис «Записки ЧСВВ», заснований в 1924 році о. Йосафатом Скрутенем. Редагування журналу доручено о. Атанасію Великому.

Як головний настоятель Чину, 9 червня 1952 року о. Теодосій прибув до Канади, щоб у місцевій василіянській провінції Пресвятого Серця Ісусового провести канонічну візитацію монастирів та взяти участь у ювілейних святкуваннях. Під час канонічного огляду він побував у центральній та східній частині Канади, відвідав василіянські монастирі у Монреалі, Едмонтоні й Мондері, де провів реколекції для єпархіального духовенства. Там само архімандрит організував реколекції для монахів-василіян, але їх не завершив, оскільки несподівано помер внаслідок інфаркту міокарда 31 серпня 1952 року. Похований у Мондері на чернечому цвинтарі отців Василіян (або в Едмонтоні).

Крім педагогічної, викладацької та організаційної праці, о. Теодосій був автором кількох наукових та науково-популярних творів. Його найважливіші наукові роботи: «De exordiis urbis Babel» — Про початки міста Вавилону, 1917; «Значіння св. Письма в проповідництві», 1922; «Історія Біблійна», 3 томи, науково-популярне видання, 1922–1930; «De ucrainis S. Scripturae versionibus» — Про українські переклади Святого Письма, 1925, «Думка і наука Церкви в питаннях літургічної мови», 1929; «Апостольські покликання в Євангеліях», 1932; «Acta Innocentii PP. III», 1944.

Експрес - інформація

До уваги наших користувачів!

Бібліотека отримала цікаву збірку Бубній П.М. Яків  Гніздовський: довга дорога додому. - Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», граф, 2014.-           40 с.; іл.

Видання приурочене 100-річчю з дня народження митця і відображає життєвий і творчий шлях уродженця Тернопільщини.

Видатний митець працював у різних техніках: малярстві та гравюрі, скульптурі, художній кераміці, іконописі, екслібрисі, прикладній графіці, книжковій ілюстрації, тим і цікавий шанувальнику. Світову славу Яків Гніздовський здобув у Нью-Йорку, де прожив більшу частину свого життя. Його твори зберігаються у фондах найвідоміших музеїв США, приватних колекціях американських мільярдерів. Митець не мислив себе без України. Лише у роки незалежності українці почали відкривати його творчість для себе.

Видання подає спогади про Якова Яковича Гніздовського, характеристику творчості сучасними мистецтвознавцями та багато світлин його робіт.

Ознайомтесь, не пошкодуєте!