Вінок на спомин творця

  Гадаю, така тавтологія виправдана передовсім через те, що упорядника альманаху «Вінок русинам на обжинки», одного зі співтворців «Руської трійці» й, до слова, мовленого не без гордості, постаті, котра мала неабиякий стосунок до нашого краю й міста, – Якова Головацького не вшановано як належиться торік у жовтні, в часі його 200-ліття від дня уродин.

Власне цим і зумовлена недавня зустріч у читальній залі центральної районної книгозбірні зацікавленої та допитливої молоді з очільником місцевої організації «Гельсінська ініціатива-ХХІ» й водночас координатором ЕГо «Зелений Світ» Олександром Степаненком. Не просто зустріч, а цікава й плодовита в царині пізнання мандрівка віхами історії українства завдовжки майже у два століття. Учні 10-11 класів Заводської школи І – ІІІ ступенів захоплено слухали-споглядали і вживалися в ту епоху, котра до зачудування тотожно несе в собі ознаки, притаманні й сьогочассю.

Перелічуючи на зачин бесіди іпостасі Якова Головацького, ініціатор зустрічі виокремив насамперед його як співзасновника «Руської трійці» (разом з Маркіяном Шашкевичем та Іваном Вагилевичем), а ще – видавця «Русалки Дністрової». Відтак – єдиним в часи панування Австро-Угорщини українцем-ректором Львівського університету – одного з найстаріших в Європі. Саме за Якова Головацького у цьому славному виші була створена кафедра української словесності і він став першим її професором.

  Світлина за світлиною проектується на екран. Велика кам`яниця – будівля Львівської гімназії, де той, про кого мова, в отроцтві оволодівав наукою. Відтак – студії у Львівському університеті. А ось – містечко Дзигов у повіті Тарнобжегу (із цим містом нині Чортківська районна рада має партнерську угоду на співпрацю, тож її керівництво, а також місцеві функціонери від освіти, культури, спорту тощо разом із молоддю гостять там, а польські друзі – у нас), маєток Тарнавських, де гостювали Яків Головацький та Іван Вагилевич. Як студенти, котрі активно цікавилися руською писемністю та історичними документами, провадячи інвентаризацію бібліотеки графів Тарнавських. Пізнавали життя не лише із лекцій, а й численних мандрівок. В часі однієї з тих подорожей «добралися», було, й до Чорткова (перша згадка про наше місто).

  Зостається додати, що ця зустріч – не поодинока, бо проходила вона в форматі кіноклубу Docudays UA, в намірах якого найближчим часом перегляд стрічки литовського документаліста Аудрюса Стоніса «Земля сліпих» із глибоким філософським підтекстом.

Анна Блаженко